Підготовлені колективом ГО "КОЛЕГІУМ АНАЛІТИКІВ" та запропоновані МінЮсту пропозиції до Концепції проекту Закону України "Про доступ до публічної інформації"

 Концепція має бути взаємопов'язаною з іншими концепціями у сфері інформаційної політики та інформаційної стратегії України. Мова йде, як про єдині засади законодавчого та нормативно-процесуального характеру, так і про єдину термінологічну мову, трактування понять та їх визначення.   

  Важливим є врахування правових та регулюючих норм  міжнародного та національного права розвинених країн з даного питання. Зокрема, мова йде про 19 статтю «Загальної декларації прав людини», про рекомендовані ЮНЕСКО країнам, що розвиваються, «Керівні принципи політики вдосконалення інформації, яка є суспільним надбанням і створюється державними органами», про напрацьовані законодавства європейських країн, зокрема тих, де вони є чинними впродовж не десятків, а сотень років (Бельгія, Швеція, Фінляндія).

  Інформація, яка створюється органами державного сектору,  має бути доступною для громадян України, за винятком тієї інформації, яка має відношення до безпеки держави або є конфіденційною з інших причин.

  Закон "Про доступ до публічної інформації" має містити чітке визначення терміну "публічна інформація", що є принципово важливим для уникнення непорозумінь, неоднозначних тлумачень, тощо.

  Закон має визначати конкретний механізм доступу кожного громадянина до документальних відомостей, якими володіють органи державної влади, а також терміни, впродовж яких державні заклади повинні надати відповідь на запити щодо інформації.  

  На думку членів нашої фундації, що мають фахове відношення до діяльності інформаційного ринку в процесі розробки Закону потрібно мати на увазі наступне:

1.       Регулюванню інформаційного ринку через модернізацію нормативної бази й інформаційних  технологій буде слугувати:

  Визначення та класифікація всієї інформації наявної в державних органах і громадських організаціях.

 Перегляд рівнів контролю/обмеження доступу до інформації (державних та спеціальних відомчих і комерційних ресурсів), з метою полегшення доступу.

  Перегляд Закону “Про інформацію”, Господарського  кодексу, Закону “ Про державну таємницю”; Закону "Про авторське право і суміжні права".

 Перегляд відомчої нормативної бази, що регулює збір та обмеження оперування інформаційними ресурсами.

1.          Створення загальнодоступних державних, державно-ринкових, суспільно-ринкових інформаційних масивів публічної та господарської (в тому числі персональної) інформації, заохочення авторизації та добровільного поповнення цих баз даних:

  Доцільно ініціювати створення Національного загальнодоступного інформаційного ресурсу (Національного Інформаторія або Електронної  України) – максимально повного переліку даних про публічних осіб – бізнес-еліти, інтелектуально активного населення країни, держслужбовців, а також максимально достовірного банку даних про публічні компанії;

  Створити відкритій сайт/ресурс інформаційно-довідкового призначення з метою полегшення доступу до наукової, культурологічної та освітньої інформації.

  Організувати заохочення створення національних спеціалізованих інформаційних компаній, що працювали б у фінансово-кредитній галузі із залученням державних інформаційних масивів та фахівців.

2.        Досягнення рівня світових стандартів захисту загальних прав людини на інформаційному ринку може наблизити:

     Прийняття Закону “Про захист персональних даних”; 

     Прийняття Закону "Про доступ до публічної інформації"

   Завершення роботи над Законом «Про національний демографічний регістр», за умови надання йому найбільш повного і універсального характеру, щодо створення національного еталону інформації про окремого громадянина/фізичну особу.

  Законодавче та адміністративне обмеження кількості державних органів уповноважених проводити збір, накопичення та обробку персональних даних, а також “авторизованих користувачів”  державних/закритих баз даних;

   Створення комітету з вивчення досвіду європейських країн, таких як Бельгія, Швеція, Фінляндія. У цих країнах система обліку цивільного і соціального стану населення існує вже декілька десятків років (у деяких більше сторіччя). Ця система є основною інформаційною системою правоохоронних органів, основою податкових, соціальних, медичних, і навіть виборчих технологій.

3.      Громадський контроль:

  Створення громадських структур контролю за інформаційним ринком (як передбачено у ветованому проекті Закону “Про захист персональних даних” 2007 р.);

 Створення органу громадського контролю обґрунтованості офіційних заборон доступу до інформації.

  На запит громадян повинен бути наданий доступ до будь-якої інформації, що є у державних органів, навіть якщо в звичайному порядку така інформація недоступна.

     Заборона на доступ до інформації повинна бути обґрунтованою з відповідним роз’ясненням та інформуванням громадськості.

Пропозиції підготовлені колективом Громадської організації  «КОЛЕГІУМ АНАЛІТИКІВ»