Урядовий законопроект сприятиме передачі ГТС – Росії

Кабінет міністрів України пропонує надати йому право одноосібним рішенням реорганізувати НАК "Нафтогаз України", його дочірні підприємства та державні компанії, що займаються транспортуванням, а також зберігають газ у підземних газових сховищах. Законопроект уряду трактує реорганізацією як – "злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення" державної компанії-монополіста, – тобто весь спектр можливих дій, які нині заборонені законом щодо "Нафтогазу України". Відповідні поправки запропоновано внести в закон "Про трубопровідний транспорт".

Інша урядова поправка дозволяє відчуження основних фондів та акцій "Нафтогазу України", дочірніх та заснованих ним підприємств, передачу їх з балансу на баланс, в концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного фонду інших юридичних осіб тощо, лише в разі якщо результатом таких дій є передача основних фондів та акцій таких підприємств виключно державному підприємству або акціонерному товариству, 100% акцій яких перебувають у держвласності України. Що очікувати в результаті таких оборудок, незрозуміло. Приймаючи до уваги, що юристи Верховної Ради знайшли чимало протиріч з іншими законами, ухвалення у запропонованій редакції змін до закону "Про трубопровідний транспорт" може коштувати Україні втрати магістральної труби чи, приміром, підземних газових сховищ.

Змушений також нагадати, що НАК "Нафтогаз України" включено до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, затвердженому законом від 1999 року. Тобто будь-яке рішення щодо реорганізації "Нафтогазу України" може прийматися лише після його виключення з "заборонного" переліку Верховною Радою України, оскільки передача майна компанії іншим юридичним особам, – в тому числі, начебто, державним. – ніяким чином не убезпечує від його приватизації. Симптоматично, що в урядовому законопроекті робиться спроба обійти "заборонний" список, дозволивши окремі виключення. Так, урядова поправка в закон "Про управління об'єктами державної власності" пропонує дозволити господарським організаціям, створеним на базі заборонених до приватизації держпідприємств, передавати отримане майно до статутного капіталу інших господарських організацій, в заставу тощо, в разі, якщо це "встановлено законом". Іншими словами, Україна може втратити свою ГТС – за газові борги, як Білорусь. Туди ж, вочевидь, попливуть й газові сховища, яким немає рівних у Європі.

Уряд, який в пояснювальній записці до законопроекту запевняє, що його мета – виконання європейських зобов'язань України, лукавить. І в Україні, і в ЄС розуміють, що реформування нафтогазового ринку не обмежується лише реструктуризацією "Нафтогазу України", бо це питання комплексне. Тобто в разі виконання зобов'язань перед ЄС уряд має вносити поправки не лише в закон "Про трубопровідний транспорт", "Про управління об'єктами державної власності", а й в закон "Про нафту та газ", інші закони, які визначають основні принципи діяльності ПЕК України, а також терміново представляти план якнайшвидшої виплати боргів "Нафтогазу України" іноземним банкам та кредиторам, які можуть заборонити його реструктуризацію.

Раніше російські лідери неодноразово ставили знижки на газ для України в залежність від злиття "Нафтогазу" та "Газпрому". Українські урядовці – приміром, прем'єр АЗАРОВ, – теж неодноразово пов'язували газові знижки зі створенням тристороннього консорціуму. Судячи з урядового законопроекту, ЄС, мабуть, вже не розглядається як рівноправний член консорціуму. Вочевидь, Україна зазнала значного тиску з боку Росії.

За повідомленнями ЗМІ, спікер Ради Федерації РФ Валентина МАТВІЄНКО під час візиту до Києва заявила, що створенню газового консорціуму з Росією не сприяє приєднання України до Європейської енергетичної Хартії, а також ратифікація Другого енергопакету з ЄС. Вчора міністр енергетики РФ Сергій ШМАТКО заявив, що Третій енергетичний пакет ЄС, до якого, до речі, планує приєднатися Україна, загрожує європейцям погіршенням "довгострокових стабільних відносин" з "Газпромом". Стрижневою вимогою цього документу є відокремлення функцій транспортування, видобутку та продажу енергоносіїв. Оскільки угоди України щодо консорціуму мають відповідати її зобов'язанням перед Європою, то "Газпром" як постачальник газу не може одночасно увійти й до складу консорціуму з ЄС.

При створенні тристороннього консорціуму виникає проблема несумісності трьох суб'єктів, що працюють на різному правовому полі, – Росія сповідує одні принципи, Україна та ЄС – інші. Український уряд має спочатку вирішити цю проблему, а вже потім залучати Росію до тристороннього консорціуму. Спроба ж створити консорціум з росіянами без участі ЄС закінчиться так само, як в Білорусі. – втратою ГТС, стратегічного майна та ганебною торгвілею державним суверенітетом.