Українські онкохворі чекають вироку Кабміну

Були часи, коли люди віддавали життя за ідею, потім такі – коли вмирали за метал, зараз – все частіше – за гроші. Та не рідко – не за власним бажанням.

За постановою Кабміну 200 млн. грн.. раптово змінили свою дислокацію, перекочувавши від  Інституту раку до Охмадиту. Тобто, згідно заявам уряду, гроші, які забрали у помираючих від раку людей, повинні піти на лікування не менш хворих дітей. Більш суперечливу ситуацію важко уявити: в чому ж така невідкладна необхідність? Навіщо Кабінету міністрів України відбирати у Інституту раку 200 млн. гривень? Передбачуване цільове призначення суми, яка була відчужена з національного проекту «Реконструкції і розширення Національного інституту раку», згідно з нормативними документами – «Закупівля додаткового медичного обладнання для Охмадиту». Добра справа, але, давайте згадаємо, що обладнання вже було закуплено до ЄВРО 2012, і все воно, як і те, що начебто планують закупити - повинно бути встановлено на території неіснуючого поки що корпусу клініки. У поточному році з державного бюджету на це будівництво Охмадиту вже було виділено 250 млн. Цього вистачало на 65% виконаних робіт. Однак, у даний момент будівництво каркасу лікувального комплексу здійснено лише на 45%. І закінчити його будівельники зможуть не раніше березня 2013 року.

Тож, єдине розумне пояснення такої тактики Кабміну, це ціль перетворити клініку Охмадит в найдорожчий склад медичного обладнання в Україні, а може і в світі. Адже заплановане будівництво в Охмадит триває  так повільно, що вже закуплене обладнання немає де встановлювати. Просто фізично. Відібравши гроші у Національного інституту раку, КМУ позбавив більшість вмираючих від раку пацієнтів від мук, відправивши їх навпростець – на вічний спокій.

При цьому ніде не враховується терміну придатності закуповуваного устаткування і умов його збереження, адже для олігархів це всього лише метал вартістю більше 200 млн. гривень. Та чому за нього повинні гинути люди?
Вірогідною таку думку вважати важко, і скоріше, це означає що ці гроші, не дійдуть до Охматдиту. Тоді, куди ж вони дійдуть? Кому Національний інститут раку може бути зобов'язаний втратою 200 млн. гривень, і чиє їмя в молитві згадуватимуть люди, які втратили померлих від раку близьких?

Ілля Шаманович