Проект Закону України Про зайнятість населення. Коментарі рекрутера

Стаття 11 законопроекту – Право особи на захист від проявів дискримінації у сфері зайнятості населення – забороняє накладати обмеження на вік та стать кандидатів в оголошеннях про вакансії.

З одного боку заборона правильна, кожен повинен мати шанс на розгляд своєї кандидатури.

З іншого боку – є свої мінуси. В оголошенні обмежень не буде, але фактично роботодавець знає, що не буде брати навіть ідеального спеціаліста старшого, наприклад за 55 років. Або не братиме сорокарічного у молодий колектив, будучи впевненим, що він не впишеться саме з причин різниці у вікові. Фактично такі обмеження все одно залишаться, і зробити з цим нічого неможливо, але кандидати будуть надсилати свої резюме на такі вакансії, чекати, сподіватися, дзвонити, втрачати час. У нашій практиці часто траплялися випадки, коли на вакансію до 45 років ми знаходили пречудового п’ятдесятирічного спеціаліста і потім наполегливо доводили роботодавцеві, що все ж таки варто провести з ним співбесіду. Але не завжди могли довести, якщо у роботодавця щодо цього була своя жорстка політика.

Як варіант, у оголошенні про вакансію можна спробувати прописати не обмеження, а побажання – «Перевага надається кандидатам від N до M років». Цікаво, чи можна це розцінити як таке, що підпадає під пункт 2 статті 11 («Не вважається дискримінацією здійснення заходів щодо додаткового сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян»)?

Стаття 36 пункт 4 підпункт 1 зобов’язує нас, як рекрутерів, надавати повну інформацію про вакансію, про вимоги щодо кваліфікації та досвіду роботи, про умови, характер та оплату праці.

Ну відверто кажучи, і без цього нововведення рекрутингові компанії давали повну інформацію про вакансію, бо інакше практично неможливо знайти потрібного спеціаліста. Тому цей пункт аж нічого не змінить в нашій роботі.

Зате є шанс, що значно зменшиться кількість оголошень від «роботодавців», що запрошують на роботу кандидатів без досвіду, без спеціальності, без певної інформації про майбутню роботу але із обіцянками навчання та високого заробітку. В результаті кандидати приходять на співбесіди до мережевих компаній або до осередку «канадських хлопчиків», що продають суперножі для миючих пилососів по догляду за шкірою. Таких оголошень на сайтах пошуку роботи дуже багато, тому після прийняття цього законопроекту доведеться цим сайтам серйозно попрацювати над вичищенням таких пропозицій.

Стаття 36 пункт 4 підпункт 4 зобов’язує рекрутера подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про працевлаштованих ними осіб.

Ще один крок до зміцнення і без того міцного бюрократичного державного апарату. Одразу у територіальному органі буде працевлаштована одна (або й не одна) особа, що буде займатися прийманням та обробкою цієї інформації. А за підсумками року, очевидно, відповідний територіальний орган буде звітувати про працевлаштування такої-то кількості спеціалістів і про зменшення рівня безробіття. Хоча по-перше, відношення вони до цього працевлаштування не матимуть, а по-друге, на рівень безробіття це теж не вплине, бо як правило рекрутингові компанії працевлаштовують спеціалістів, що зараз мають роботу, але бажають отримати кращу пропозицію від іншого роботодавця.

Стаття 36 пункт 4 підпункт 3 гарантує захист інформації, що надійшла від громадян, які звертаються з метою працевлаштування, та дотримання правил використання і поширення такої інформації, встановлених Законами України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних", а також конфіденційність комерційної інформації роботодавців відповідно до закону.

Правильне нововведення. Хоча нормальний рекрутер і без цього дотримується умов конфіденційності щодо отриманих від кандидатів даних. Нововведення лиш узгоджує цю норму із новим Законом Про захист персональних даних.

Стаття 37 забороняє суб’єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, отримувати від громадян, яким надано зазначені послуги, гонорари, комісійні та інші винагороди. Оплата послуг з працевлаштування здійснюється виключно роботодавцем, якому надано такі послуги.

Некоректне формулювання тексту. Потрібно б його переробити. Змішали в купу рекрутерів та компанії з працевлаштування. Бо за цим текстом виходить, що послуги надаються кандидатам, а платять роботодавці. Але ж за послугу повинен платити той, хто її замовляє і отримує. І тут обов’язково потрібно внести роз’яснення для тих, хто не в курсі: є компанії з працевлаштування, які надають послуги кандидатам і отримують від них оплату, а є рекрутингові компанії, які надають послуги роботодавцям, а отже для кандидатів таке працевлаштування не є послугою і є безплатним.

Схоже, що цей пункт просто примусить агенції з пошуку роботи, що беруть плату з кандидатів, або зійти з ринку, або перекваліфікуватися у рекрутери.