УФУ та УКБС ініціюють зменшення кількості обов’язкових видів страхування

Тим самим страховики, що укладали договори страхування майна на підставі ліцензій з добровільного страхування відповідно до ЗУ «Про іпотеку», змушені невідкладно отримувати додатково ліцензії на проведення обов’язкового страхування предмета іпотеки.

Водночас, визначені Постановою умови та порядок страхування предмету іпотеки не дають можливості застрахувати на ринкових умовах усі види нерухомого майна. Підхід до умов страхування цілісних майнових комплексів, виробничих потужностей тощо є індивідуальним у кожному конкретному випадку, а отже не може бути уніфікованим в будь-якому нормативному акті. Крім цього Постановою не вирішено питання страхування повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та космічних об'єктів, застава яких регулюється за правилами, визначеними Законом України «Про іпотеку».

Разом з цим, банківські установи, які є вигодонабувачами за відповідними договорами страхування, висувають власні вимоги до страхових продуктів, враховуючи внутрішню систему управління ризиками, яка для транснаціональних корпорацій, як правило, є єдиною для всіх учасників групи.

З одного боку, обов’язковість страхування предмета іпотеки встановлена ЗУ «Про іпотеку» (іпотекодержатель (банк) може вимагати наявність договору страхування на підставі ліцензії за добровільними видами страхування), з іншого – Законом «Про страхування» цей вид страхування віднесено до обов’язкового (таке страхування відбувається на підставі ліцензії на обов’язковий вид страхування, правила проведення якого регламентує КМУ). Таким чином, в питанні регламентації страхування предмету іпотеки існує виняткова ситуація, а саме законом встановлено обов’язок страхування предмету іпотеки з одночасною наявністю відповідного виду обов’язкового страхування.

До останнього часу реалізація обов’язку страхування предмета іпотеки здійснювалась шляхом укладання іпотекодавцями (позичальниками) договорів страхування майна, яке є предметом іпотеки, зі страховиками на підставі ліцензій на види добровільного страхування. Існуючий порядок влаштовував усіх учасників цих правовідносин, оскільки максимально забезпечував врахування їх інтересів.

Отже, визначений Постановою страховий продукт є штучним та не може забезпечити дотримання інтересів усіх суб’єктів відповідних правовідносин (позичальника, банку, страховика, вигодонабувача та ін.).

Крім того, наявність у законодавстві положень щодо обов’язку іпотекодавця (позичальника) застрахувати предмет іпотеки повною мірою забезпечує страховий захист відповідного майна без віднесення цього виду страхування до обов’язкового, що повністю відповідає світовій практиці в питанні регулювання обов’язковості страхування, а майже восьмирічна практика правовідносин у сфері страхування предмета іпотеки свідчить про недоцільність віднесення цього виду страхування до обов’язкових видів.

Українська федерація убезпечення та Український Кредитно-Банківський Союз підготували та направили Прем’єр-міністру України пропозиції щодо необхідності виключення страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування із обов’язкових видів страхування (п. 35 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про страхування»).